Увечері 17 квітня 2023 року Божого у віці 87 років відійшов на Вічну Ватру пл. сен. Ігор Осідач, ЛЧ.
Пікассо народився 11 жовтня 1935 року у Варшаві (Польща) в сім’ї Михайла Осідача (адміністратора цукрової фабрики) і Марійки Пинило (вчительки). Мав старшу сестру Зірку і молодшу Ярославу.
У 1939 році, з початком Другої світової війни, сім’я Осідачів повернулася в Україну та жила під окупацією. У 1943 році, перед наближенням Червоної армії, втекли через Чехословаччину й Австрію до Німеччини.
У 1946 році в Німеччині Пікассо вступив до Пласту, став новаком. 1949 року, у віці 14 років, разом із сім’єю переїхав до Австралії і почав навчатися в школі у Джілонґу (Geelong) у Вікторії, де один з вчителів розвивав його талант гри на скрипці.
Після закінчення школи вчився на архітектора, а згодом протягом 60 років працював у численних будівельних проєктах, включаючи хмарочос на вулиці Спрінг 99 (Spring Street), що в той час був найвищим житловим будинком в Мельбурні.
Він також працював архітектором для користі української громади, наприклад, при розбудові Української домівки в Есендоні (Essendon), передмісті Мельбурна, та українського старечого дому «Калина».
Світовий голова «Лісових чортів», Люципер Ярко І-й (Ярема Весоловський), надав йому титул «Архидідька» за працю на користь і славу України, Пласту та Великого Племени «Лісових чортів».
Також Пікассо одержав почесне звання «Лицаря Ордену Лисячого Хвоста» та орден Чортополоху за особливо видатну працю для добра «Лісових чортів» і Пласту. Пікассо був 174-м у курінному реєстрі та одним із членів-засновників осередку куреня «Ґорґани» у Вікторії.
Крім Пікасса в тій першій «Молодій Фамілії», створеній у 1956 році, були Ростик Шкандрій-Шадрин, Юрій Семків, Петро Рижнів, Орест Дзісь, Іван Дроботюк та Роман Савчак.
Пікассо невтомно працював на користь куреня, протягом довгого часу очолював його крайовий провід та вікторіянське кодло «Ґорґани». Без нього Країна Антиподів не досягнула би свого сьогоднішнього рівня членства та діяльности. Пікассо брав участь у багатьох крайових курінних зібраннях — Племінних радах, востаннє 2016 року на Острові Какаду в Сіднеї, де його супроводжував його син — пл. сен. Ростик Осідач на псевдо «Тінь».
Пікассо був людиною ніжною й теплою, але водночас рішучою у виконанні того, що на його погляд було правильне і потрібне. Він умів заохочувати людей — чи то приєднуватися до Пласту або до нашого куреня, чи то брати на себе відповідальні обов’язки.
Пікассо був діяльним у пластовій станиці Вікторії, в якій протягом своїх сімдесяти п’яти років пластування обіймав низку відповідальних постів.
Двадцятирічний старший пластун Пікассо кілька років був станичним писарем, а 1959 року, коли мав 24 роки, був обраний кошовим. А ще був станичним Вікторії, зв’язковим, курінним «Лісових чортів», комендантом підтаборів УПН, референтом зв’язків станиці, референтом УПН, комендантом станичного табору, братчиком та гніздовим УПН, членом станичної ради.
1959 року Пікассо був членом делеґації п’ятьох пластунів на міжнародному скавтському Джемборі у Філіппінах.
Вірний своєму псевдоніму, Пікассо проєктував таборові та курінні відзнаки, в тому числі й стяг кодла «Ґорґани». Своїм талантом Пікассо служив Пласту в цілому світі. Він проєктував відзнаки до світового відзначення сімдесятип’ятиліття Лісових чортів 1997 року, а 2012-го — відзнаку Ювілейної Міжкрайової Пластової Зустрічі з нагоди 100-ліття Пласту. Доля вирішила, що останню свою відзнаку Пікассо запроєктував у липні 2022 року, разом із сином Ростиком — Тінню. Дохід з продажу відзнаки було передано воїнам-пластунам, які борються за Україну. На відзначці — клич «Слава Україні!», поєднаний з рослинною емблемою нашого куреня — чортополохом.
Окрім пластової родини Пікассо з дружиною мав свою власну родину: діти Борис (пок.), Христина, Тамара, Надійка, Ростислав і Максим, п’ятнадцять внуків і п’ять правнуків.
Ми вдячні, що Пікассо та його чортеса Дарка змогли відзначити разом з нами 100-ліття Лісових чортів. Чортесі ми особливо вдячні за те, що дбала про Пікасса і докладала зусиль, щоб Пікассо міг брати участь у нашій програмі.
Дякую, Пікассо, за зміст і форму всього, що Ти робив. Твій приклад не забудеться.
Тихо спи, без тривог. Вічна пам’ять.
Гей-гу! Гей-га! пл. сен. Павло Бучма, ЛЧ
